Помощь психолога при заикании

Заїкання у дітей – це порушення темпо-ритмічної сторони мови, викликане повторюваними спазмами у мовному апараті (артикуляційному, голосовому або дихальному відділах). Заїкання проявляється як «застрявання» на окремих звуках, їх невольове повторення, а також супутніми рухами, мовними трюками, логоневрозом і вегетативними реакціями. Для діагностики та лікування заїкання необхідно обстеження у невролога, логопеда, психолога та психіатра. Корекція включає лікувально-оздоровчі процедури (режим, масаж, водолікування, ЛФК, психотерапію) та логопедичні заняття.

Причини заїкання

Сприяючі фактори

1. Спадковість: вроджена слабкість мовного апарату.
2. Невропатична конституція: у таких дітей часто спостерігаються енурез, нічні страхи, підвищена тривожність та чутливість.
3. Внутрішньоутробне ураження ЦНС: перинатальні пошкодження мозку, спричинені токсикозом вагітності, гемолітичною хворобою, гіпоксією, асфіксією під час пологів та травмами при пологах.

Виробляючі фактори

Процеси дозрівання кори головного мозку та формування функціональної асиметрії зазвичай закінчуються до 5 років. Надмірний вплив подразників у цей період може призвести до заїкання. Виробляючі причини заїкання можуть бути:

1. Серйозні інфекції: менінгіт, енцефаліт, кір, коклюш, тиф.
2. Черепно-мозкові травми, гіпотрофія, рахіт, інтоксикації.
3. Психічні потрясіння: короткочасні (страх, переляк) або тривалі (тривалі конфлікти, авторитарне виховання).

Заїкання також може бути викликане наслідуванням, раннім навчанням іноземним мовам, перевантаженням складним мовним матеріалом, перепідготовкою лівшості.

Класифікація

Заїкання у дітей класифікується за кількома параметрами:

1. Форма:

   • Невротичне (логоневроз) – функціональне порушення.
   • Неврозоподібне – пов'язане з органічним ураженням нервової системи.

2. Ступінь тяжкості:

   • Легке: спазми лише в спонтанній мові.
   • Середнє: спазми в монологічній та діалогічній мові.
   • Тяжке: часті та тривалі спазми у всіх видах мови, аж до неможливості спілкування.

3. Характер течії:

   • Хвилеподібний: заїкання посилюється та слабшає в різних ситуаціях.
   • Постійний: стабільний перебіг.
   • Рецидивуючий: заїкання виникає знову після періоду благополуччя.

Симптоми

До основних симптомів заїкання відносяться:

1. Мовні спазми: тонічні (підвищення м'язового тонусу) і клінічні (множинні скорочення мовних м'язів).
2. Порушення дихання: неритмічне, поверхневе дихання.
3. Супутні рухи: тремтіння м'язів обличчя, моргання, похитування тулуба.
4. Мовні трюки: емболофразії (непотрібні звуки та слова), зміна інтонації, темпу, ритму мови.
5. Логофобія: страх мови в цілому або окремих звуків.
6. Вегетативні розлади: потовиділення, тахікардія, почервоніння або блідість шкіри.

Невротичне і неврозоподібне заїкання

Невротичне заїкання виникає різко на фоні психотравмуючих переживань, зазвичай у віці 2-6 років. Характеризується зниженою мовною активністю, логоневрозом, дихально-голосовими спазмами.

Неврозоподібне заїкання розвивається поступово на фоні органічного ураження ЦНС, часто з початку мовлення або в 3-4 роки. Діти з неврозоподібним заїканням зазвичай активні в мовленні, але не критичні до свого дефекту. Їх мова монотонна, темп прискорений, звукоутворення спотворене, загальна моторика порушена.

Діагностика

Обстеження включає консультації логопеда, педіатра, невролога, психолога та психіатра. Важливо вивчити анамнез, спадкову схильність, ранній розвиток дитини та час виникнення заїкання. Призначаються ЕЕГ, реоенцефалографія, ЕхоЕГ, МРТ головного мозку.

Корекція

Корекція заїкання у дітей передбачає комплексний підхід:

1. Лікувально-оздоровчі процедури: водолікування, фізіотерапія, масаж, ЛФК, психотерапія.
2. Логопедична робота:
   • Підготовчий етап: створення щадного режиму, обмеження мовної активності.
   • Тренувальний етап: оволодіння різними формами мови, використання ручної праці.
   • Заключний етап: автоматизація навичок правильної мови в різних ситуаціях.

Важливу роль відіграють логоритмічні заняття, логопедичний масаж, дихальна та артикуляційна гімнастика. Заняття проводяться індивідуально і в групах.

Прогноз і профілактика

При правильній корекції заїкання у більшості дітей зникає повністю. Найстійкіші результати досягаються при корекції заїкання у дошкільників. Для профілактики важливо забезпечити сприятливий перебіг вагітності, піклуватися про фізичне та психічне благополуччя дитини, її мовний розвиток.